Сторінка психолога

ЯК ГОТУВАТИ ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ

Рекомендації психолога учням

1.  Активно працюй на уроці, уважно слухай, відповідай на запитання.

2.  Став запитання, якщо чогось не зрозумів або з чимось не згодний.

3.  Точно й детально записуй, що задано з кожного предмета.

4.  Навчися користуватися словниками й довідниками. З'ясовуй значення незнайомих слів, знаходь потрібні факти й пояснення, правила, формули в довідниках.

5.  Якщо в тебе є комп'ютер, навчися з його допомогою знаходити потрібну інформацію, робити розрахунки за допомогою електронних таблиць тощо.

6.  Якщо матеріал, який подавали на уроці, є для тебе складним, повтори матеріал цього ж дня, навіть якщо наступний урок буде лише через кілька днів.

7.  Починаючи виконувати завдання, думай не тільки про те, що треба зробити (тобто про зміст завдання), а й про те, як (за допомогою яких прийомів, засобів) це можна зробити.

8.  У разі потреби звертайся по допомогу до дорослого або до однокласників.

9.  Починаючи виконувати уроки, відкрий щоденник, подивися, чи всі завдання ти записав.

10. Продумай послідовність виконання завдань з окремих предметів і спробуй визначити, скільки часу тобі знадобиться для виконання кожного завдання.

11. Прибери зі столу все зайве - тс, що може відвертати твою увагу. Приготуй те, що потрібно для виконання першого завдання (підручник, зошит, карти, олівці, словники, довідники тощо). Після того, як підготуєшся до першого уроку, прибери все й приготуй те, що потрібно для виконання наступного.

12. Між уроками роби перерви.

13. Спочатку спробуй зрозуміти матеріал, а потім його запам'ятати.

14. Перш ніж виконувати письмові завдання, зрозумій і вивчи правила до них.

15. Читаючи параграф підручника, став собі запитання: про що (або про кого) йдеться в цьому тексті тощо.

16. Шукай зв'язок кожного нового поняття, явища, про яке ти дізнаєшся, з тим, що ти вже знаєш. Співвіднось нове з уже відомим. Стеж за тим, щоб це були не випадкові, зовнішні зв'язки, а головні зв'язки за змістом.

17. Якщо матеріал, який треба вивчити, великий за обсягом або складний, розбий його на окремі частини й опрацьовуй кожну частин}' окремо. Використовуй метод ключових слів.

18. Не залишай підготовку до доповідей, творів, творчих робіт на останній день, адже це потребує багато часу. Готуйся до них заздалегідь, упродовж кількох днів, рівномірно розподіляючи навантаження.

19. Готуючись до усних уроків, використовуй карти, схеми. Вони допоможуть тобі краше зрозуміти й запам'ятати матеріал. До них необхідно звертатися, відповідаючи на уроці. Чим краще ти вмієш користуватися картами, схемами, таблицями, тим вищою буде оцінка.

20. Спробуй у підготовці усних завдань використовувати метод «5П», розроблений американськими психологами. За даними психологів США, такий метод дає змогу зосередити увагу на найважливішому в тексті й сприяє кращому його запам'ятовуванню.

21. Складай план усної відповіді.

22. Перевіряй себе.

Пам'ятай:

                                          Ми найкраще запам'ятовуємо:

·        те, чим постійно користуємося;

·        те, до чого нам треба буде повернутися (перервані дії); те, що ми можемо пов'язати з іншими нашими знаннями й уміннями; тс, що пов'язане з нашими переживаннями (і приємними, і неприємними).

Метод ключових слів

Ключові слова - найважливіші в кожному абзаці.

Ключове слово має сприяти відтворенню відповідного абзацу. Згадуючи ключові слова, ми відразу згадуємо весь абзац.

Читаючи абзац, вибери для нього 1-2 ключових слова.

Після вибору ключових слів запиши їх у тій послідовності, яка потрібна для виконання завдання.

До кожного ключового слова постав запитання, що дасть змогу зрозуміти, як воно пов'язане з відповідним розділом тексту Обміркуй і спробуй зрозуміти цей взаємозв'язок.

З'єднай 2 сусідніх ключових слова за допомогою запитань.

Після приєднання кожного ключового слова зі своїм розділом тексту і з наступним ключовим словом утвориться ланцюжок.

Запиши цей ланцюжок і спробуй його вивчити. Перекажи текст, спираючись на цей ланцюжок.

Метод «5П» 1П - Переглянь текст (швидко) 2П - Придумай до нього запитання ЗП - Познач олівцем найважливіші місця 4П - Перекажи текст 5П - Переглянь текст повторно

Рекомендації та прийоми розвитку пам'яті особистості

1. Запам'ятовуючи що-небудь, учневі потрібно максимально зосередитися на загальній задачі запам'ятовування. Усвідомлена орієнтація на майбутнє підвищує міцність запам'ятовування.

2. Учню слід ретельно аналізувати і осмислювати весь матеріал, який необхідно запам'ятати, та сам хід запам'ятовування.

3. Учню потрібно використовувати при запам'ятовуванні плани, схеми, смислові опори, проблемні ситуації тощо.

4. Слід запам'ятовувати матеріал частинами. Учню необхідно знайти оптимальний обсяг матеріалу, який він може запам'ятати.

5. Потрібно переказувати, задавати собі запитання і відповідати на них.

6. Учню слід систематизувати і узагальнювати матеріал, який запам'ятовує, а також скорочувати інформацію, яку слід запам'ятати, виділяючи в ній головне.

7. Учню необхідно пов'язувати те, що він запам'ятовує, з тим, що вже є у його пам'яті, проводити паралелі та аналогії з минулим досвідом.

8. Потрібно накопичувати знання і постійно вчитися. Чим більше знань з певної теми, тим краще запам'ятовується нова інформація.

9. Слід використовувати ті види пам'яті, які розвинуті в учня краще.

10. Необхідно повторювати матеріал, який вивчається, не більше 4 разів.

11. Необхідно чергувати види діяльності, гуманітарні предмети і математичні, складні і прості, працю та відпочинок.

12. Учню слід використовувати свої знання в діяльності. Чим повніше інформація включена в діяльність людини, тим міцніше вона запам'ятовується.

13. Учню необхідно усвідомлювати важливість та необхідність будь-якої виконуваної справи, виявляти цікавість до того, що робить. Позитивне емоційне ставлення і зацікавленість покращують якість запам'ятовування.

14. Для тренування можна рекомендувати вправу типу «Важке -запам'ятай!». Дорослий показує дитині протягом 25-30 секунд 10 слів з важким написанням. Потім таблицю з словами прибирають. Далі дитина записує ці слова. Звертається увага в першу чергу на правильність написання слів, а далі на кількість відтворених слів. Завдання можна ускладнити, збільшивши кількість слів, а також ускладнивши їх написання.

15. Вправа, яка полягає в тому, що дорослий вимовляє яке-небудь слово із словника так, як воно пишеться. Дитина повинна повторити це слово. Далі повторюються ті слова, що вже були промовлені і додаються нові. Всі слова промовляються так, як пишуться. Слова додають по одному доти, поки вони втримуються в пам'яті. Гру повторюють 3-4 рази.

16. Вправа «Коректура» одночасно тренує пам'ять і увагу. Дорослий пише на аркуші паперу декілька слів з пропусками та перестановками літер. Дитині дозволяється прочитати цей текст тільки 1 раз, зразу виправляючи помилки червоним кольором. Звертається увага на помилки, які дитина помітила і виправила. Ті помилки, які дитина не помітила, виправляються іншим кольором.

Рекомендації для розвитку уваги дитини

1.Робоче місце дитини повинне бути належним чином підготовлене до роботи .

2. Учень повинен завчасно планувати свій час, щоб при виконанні відповідального завдання його ніхто і ніщо не відволікало.

3. Слід чергувати різні види діяльності чи певні завдання.

4. Для підтримки мимовільної уваги дитини слід використовувати щось яскраве, незвичне, незнайоме в знайомих предметах і явищах.

5. Стійкість уваги багато в чому залежить від того, наскільки повно і глибоко учень розуміє матеріал, який сприймає. Починаючи вивчати нову тему, необхідно відновити попередні знання.

6. Якщо дитина не може зосередитися на навчальному матеріалі, їй необхідно застосовувати конспектування чи проговорювання вслух.

7. Потрібно обмежити число одночасно виконуваних дій.

8. Потрібно фомувати самоконтроль, а також учню слід регулярно тренуватися і звикати до виконання необхідної роботи.

Для тренування уваги можна запропонувати такі вправи

1.  Для розвитку концентрації і стійкості уваги дитині дають завдання - якомога швидше і точніше закреслити в довільному тексті певну літеру. Успішність виконання оцінюється за часом виконання і кількістю допущених помилок - пропущених чи неправильно закреслених літер. Чим менша величина цих показників, тим вища концентрація уваги. Матеріалом для завдання може бути будь-який текст з якісно надрукованими буквами.

2. Для тренування переключення і розподілу уваги дитині пропонують закреслити одну букву вертикальною рискою, а другу - горизонтальною, або за сигналом дорослого чергувати закреслювання однієї букви із закреслюванням другої. З часом завдання можна ускладнювати. Нариклад, одну букву закреслювати, другу - підкреслювати, а третю - обводити кільцем.

В залежності від віку корегується час проведення таких завдань: для учнів молодших класів - не більше 15хв., для більш старших - до півгодини. Матеріалом може слугувати довільний текст з хорошим шрифтом.

3. Для розвитку спостережливості можна запропонувати детально описати по пам'яті шкільне подвір'я, шлях із дому до школи. Діти молодшого шкільного віку такий опис можуть зробити в усній формі; більш дорослі діти можуть виконати завдання письмово. Після виконання опису доцільно запропонувати дитині порівняти між собою деталі опису та реальні предмети.

4. Для розвитку спостережливості можна використовувати і таке завдання: порівняти між собою різні предмети і поняття. Для дітей молодшого шкільного віку це порівняння досить знайомих предметів: молоко і вода, корова і кінь і т.ін. Для більш дорослих дітей поняття можуть бути складнішими: картина і фотографія, ранок і вечір та ін.

Поради батькам щодо оцінювання шкільних «успіхів» дітей

З боку батьків у стосунках зі своїми дітьми необхідно зменшувати хворобливість переживань дітей з приводу невдач, допомагати їм емоційно переборювати ситуації, які пов'язані зі шкільними оцінками. Похвала необхідна, але треба вказати на помилки, недоліки, неточності.

Як ставитись до шкільної оцінки в сім'ї? Як зробити так, щоб ваше ставлення позитивно впливало на вашу дитину, а не пригнічувало її ще більше.

Правило 1: заспокойтесь. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один, два, ...десять... Відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні «успіхи». «Постійте в черевиках» своєї рідненької дитини. А ось тепер можна починати розмову, а може... тільки вислухати дитину, співчуваючи її бідам, а може... допомогти розібратись у складній теоремі, а може... Пам'ятайте, що спілкуватися в люті, роздратуванні — все одно, що включити в автомобілі «газ» і натиснути на гальма.

Правило 2: не поспішайте. Старий, вічний педагогічний гріх. Ми очікуємо від дитини «все і зараз». Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому навіть не уявляємо, як нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її — вона це робить: все завчає, а потім починає ненавидіти навчання, школу, а може й ...вас.

Правило 3: безумовна любов. Ви любите свою дитину, незважаючи на її успіхи у школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає їй бути впевненою в собі і подолати невдачі. А як же ставитися до невдачі? Вона вас засмучує і... все.

Правило 4: не бийте лежачого. Двійка, а для когось і четвірка—достатнє покарання, тому недоцільно двічі карати за одні і ті ж помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.

Правило 5: щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибрати один той недолік, якого ви найбільше хочете позбавитися, і говоріть тільки про нього.

Правило 6: вибирайте найголовніше, порадьтесь з дитиною, почніть з ліквідації тих шкільних труднощів, котрі найзначущі для неї самої. Але якщо вас обох турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно і виразності, і переказу.

Правило 7: головне: хваліть виконавця, критикуйте виконання. Дитина схильна будь-яку оцінку сприймати глобально, вважати, що оцінюють всю її особистість. У ваших силах допомогти відокремити оцінку її особистості від оцінки її роботи.

Правило 8: найважче: оцінка повинна порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її власними вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та успіхами-неуспіхами іншого учня.

Правило 9: не скупіться на похвалу; будуючи відносини з власною дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Нема такого двієчника, котрого не можна за щось похвалити.

Правило 10: виділіть у морі помилок острівок успіху, на якому зможе триматися, укорінюватися дитяча віра в себе і в успіх своїх навчальних зусиль. Оцінювати дитячу працю потрібно досить індивідуально, тактовно. Саме при такій оцінці в дитини нема ні ілюзії повного успіху, ні відчуття повної невдачі.

Правило 11: ставте перед дитиною найбільш конкретні та реальні цілі, і вона спробує їх досягти.

Не спокушайте дитину цілями, яких неможливо досягти.

Правило 12: не рвіть останню нитку. Досить часто дорослі вимагають, щоб до занять улюбленою справою (хобі) дитина виправила свою успішність у навчанні. У ряді випадків така заборона має стимулюючий характер і справді спонукає дитину до навчання. Але буває це тоді, коли справи з навчанням ще не дуже запущені і до нього ще є інтерес. Якщо ж його вже нема, а в дитини є хобі, сфера живого інтересу, то треба не забороняти, а всіляко це підтримувати, бо це саме та ниточка, за яку ножна витягнути дитину до активного життя у навчанні.

Для того, щоб ці правила виявились ефективними, необхідно їх об'єднати: дитина повинна бути не об'єктом, а співучасником власної оцінки, її слід навчити самостійно оцінювати свої досягнення. Уміння себе оцінювати є необхідним компонентом уміння вчитися - головного засобу подолання труднощів у навчанні.

10 порад батькам першокласника

 Вже залишається менше місяця перед новим етапом в житті вашої дитини, коли він піде перший раз в перший клас. Від того, наскільки безболісно станеться цей перехід в нове життя, багато в чому залежатиме любов-нелюбов вашого чада до школи, а відповідно, і його шкільні успіхи.

1. НЕ НАПИХАЙТЕ НОВОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ

За час, що залишився, жодних "хвостів" ви не підтягнете. А якщо насідатимете на дитину з читанням і рахунком, ви зможете викликати у нього негативні емоції з приводу школи. Звичайно, почитати трішки, повирішувати нескладні приклади можна, але все це повинно бути в ігровій, непримусовій формі. Крім того, дошкільникам поважно по кілька разів читати одні і ті ж книжки. Вони, взнаючи "матеріал", прагнуть підказати розповідачеві, що буде далі, поправляють, якщо він допустив неточність. Це виробляє в них активність, і тоді їм буде абсолютне нескладно вже на першому уроці висловити свою "дорослу" думку.

2. РОЗПОВІДАЙТЕ ПОЗИТИВНІ ІСТОРІЇ Зі СВОГО ШКІЛЬНОГО ЖИТТЯ

Поважно сформувати у майбутнього школяра позитивне відношення до школи. Якщо дитина хоче вчитися і упевнена, що в школі цікаво, тоді неминучий стрес, пов'язаний з новими правилами і розпорядком дня, великою кількістю незнайомих людей, буде успішно здоланий. Для цього частіше розповідайте своєму чаду забавні історії зі свого шкільного життя.

3. НЕ РОБІТЬ АКЦЕНТ НА ОЦІНКАХ

Багато батьків припускаються грубої помилки, коли починають лякати: "Читай, а то двійки мені приноситимеш". Поважно акцентувати увагу дитини на процесі навчання (ти взнаєш багато нового, у тебе з'являться нові друзі, ти станеш розумним), а не на результаті - гарних оцінках, які взагалі краще не згадувати, тим більше що в першому класі їх не ставлять.

4. НЕ ЛЯКАЙТЕ ШКОЛОЮ

Ні в якому разі не ведіть при дитині розмови, що у нього "закінчилося дитинство", не жалійте його: мовляв, бідненький, починаються трудові будні.

Навіть жартома не лякайте школою. Не варто при маляті також обговорювати майбутні витрати, засмучуючись про дорожнечу форми або канцтоварів.

5. КУПУЙТЕ ШКІЛЬНЕ ПРИЛАДДЯ РАЗОМ З ДИТИНОЮ

Купувати портфель і все приладдя для школи потрібно з дитиною, тоді вона виявляється залученою в процес підготовки до першого вересня. Хай маля саме вибере собі пенал, ручки, олівці і лінійки, зошити з барвистим малюнком на обкладинці. Прийшовши додому, не ховайте покупки в шафу - дайте їх дитині, аби він звик до нових для нього речей. Хай він збирає портфель, носить його по квартирі, розкладає на столі зошити і олівці, тоді прості вказівки вчителя: "Дістаньте червону ручку або зошит в лінійку" не викличуть у маляти труднощів: він чітко знатиме, де у нього що лежить. Добре також сходити з дитиною у вибрану школу, якщо ви ще цього не зробили. Погуляйте біля школи. Так маля швидше звикне до нового місця.

6. ГРАЙТЕ В ШКОЛУ

Хай всі іграшки вашого чада підуть в перший клас, а найулюбленіша стане вчителем. У такій грі можна пояснити основні шкільні правила: як сидіти за партою, як відповідати на уроці, як проситися в туалет, що робити на зміні (15-хвилинні "уроки" повинні чергуватися з п'ятихвилинними "змінами").

7. ПОЧИНАЙТЕ ЖИТИ ПО НОВОМУ РОЗПОРЯДКУ ДНЯ

За місяць до школи потрібно плавно підганяти режим дня до нового розпорядку. Старайтеся, аби дитина лягала спати не пізніше десяти вечори, вставав в 7-8 ранку. Дуже поважно сформувати у маляти уявлення про те, що за чим потрібно робити вранці і увечері. Для цього добре використовувати пробкову або пластмасову дошку на стіні, де можна прикріпити папірці, писати, малювати.

Спершу спробуйте наочно пояснити, що потрібно зробити перед сном: зібрати портфель, приготувати одяг (трусики, маечку, шкарпеточки), перевірити, чи чиста форма. Всі ці дії краще позначати малюнками: портфель, розкладені речі на стільці. Напередодні першого вересня виконуйте цей ритуал, граючи. Хай дитина збирає свої дитячі книжки в портфель, складає одяг на стілець. За допомогою малюнків можна змалювати і уранішній розпорядок: умиваємося, одягаємося, їмо, чистимо зуби, одягаємося в шкільну форму, чистимо взуття, виходимо з будинку. Все це допоможе маляті краще зрозуміти, як будується його день.

8. ПОДРУЖІТЬ МАЛЯ З ГОДИННИКОМ

Необхідний для школи навик - орієнтація в часі. Якщо ваше маля ще не розбирається, котра година, навчите його цьому. Багатьом діткам легко орієнтуватися по електронному годиннику. Дитина повинна знати, що означає чверть години, півгодини, через годину Повісьте в дитячій великий годинник (будь-який, головне, аби дитина могла взнавати по ним час). Під час читання, гри або їди можна поставити годинник на стіл і звернути увагу дитини на те, в скільки почалася дія і в скільки вона закінчилася.

9. БІЛЬШЕ КОМАНДНИХ ІГОР

У школі є правила, які необхідно виконувати: сидіти за партою, вставати, коли вирішить вчитель, не кричати. Без розуміння цих елементарних законів дитині буде важко в 1-му класі. Аби розвинути в маляті уміння підкорятися і грати по правилах, використовуйте командні ігри. Завдяки ним дитина засвоїть, що є правила, які треба виконувати, і що від цього залежить результат. Ще один важливий урок, який дають маляті командні ігри, - це спокійне відношення до програшу.

10. ТРЕНУЙТЕ УВАГУ І ПАМ'ЯТЬ

Хороша гра на уважність: всім роздається однаковий текст, засікається час і потрібно якомога більше і швидше знайти і викреслити букв "с". Проводити "заняття" спочатку по 10 хвилин, назавтра 15, довівши час "уроку" до тієї тривалості, яка буде в школі. Тоді дитину так не лякатимуть безконечні півгодини занять. Ще можна почастіше грати в "Відвернися і назви". Розкладіть на столі іграшки і дайте дитині поглянути на стіл протягом 1-ої хвилини. Потім він відвертається і називає іграшки, лежачі на столі. Ускладнюйте завдання: додайте іграшки, скорочуйте час на запам'ятовування. Можна замінити іграшку іншою - дитина, обернувшись, повинна розповісти, що змінилося.

Методи виховання в сім’ї

Методи виховання – найактуальніша для батьків тема. Подолати, змусити, добитися, привчити, виховати… Як? У розпорядженні батьків різноманітні засоби виховання. Серед них такі як вплив виховним словом, переконання, аналіз вчинку, створення виховної ситуації, схвалення, засудження, створення ситуацій успіху в житті дитини, ситуацій емоційного переживання, стимулювання і мотивація діяльності дитини.

Слово – найтонший інструмент людського спілкування. Слово – величезна сила. Ласкаві добрі слова зцілюють людину. Слова, вимовлені з любов’ю, заліковують душевні рани. Але слова образи, відчаю відкривають пряму дорогу до хвороби. Всі негативні емоції, пов’язані з словом, приводять нас до знесилення, апатії. Виховання – це форма спілкування між дітьми і дорослими, а засобом спілкування є слово. Грубий крик лякає і озлоблює маленьку людину, а іронія з приводу важко завойованої оцінки неочікувано для нас вбиває і радість дитини, і віру в свої сили, і прагнення до нових перемог. Однак, якою потаємною радістю і гордістю світяться очі дитини після нашого спокійного схвалення.

Слова живуть не тільки в той момент, коли вони звучать, але і багато років потому: ваша манера спілкування з дітьми, тон стосунків між членами родини мають велике значення для створення відповідного стилю життя, який швидко закріплюється і передається із покоління в покоління. Не завжди ми вміємо розмовляти з дітьми так, щоб змусити замислитися, подивитися новим поглядом на себе, на оточуючих. В той же час є родини, де діти – не байдужі слухачі, а активні учасники розмови, коли кожне слово дорослого – відкриття для них і коли ці бесіди служать стимулом до корисних справ, добрих вчинків.

Потрібно обмірковано і вимогливо ставитися до кожної розмови з дітьми. Подумайте, що ви конкретно скажете. Значення має не тільки кожний аргумент, але і тон: спокійний, доброзичливий або з долею іронії, а то і обурення; будете ви вимагати чи радити; коли ви хочете говорити – відразу після негативного вчинку чи навмисно відкладете бесіду; як ви збираєтесь розмовляти – наодинці чи в присутності товаришів, членів родини, вдома, на прогулянці. А, можливо, подумавши, ви взагалі вирішите утриматися від будь-якої розмови, подивитеся, як буде надалі себе поводити дитина.

«Ніщо не викликає у дитини такого роздратування і невдоволення, як те, що її карають за незнання, за вчинок. Хто карає невинність, той втрачає любов» (Песталоцці).

Моральність мотивів поведінки не повинна виходити з відчуття страху. Якщо дитина хоче зірвати квіти в громадському місці, то краще не погрожувати міліцією, а сказати: «Подумай, якщо всі захочуть зірвати квітку… невдовзі не залишиться жодної квіточки, що могла б радувати очі».

Схвалюйте, якщо ваша дитина хоче віддати свою іграшку хворому товаришу.

Зупинимося на покаранні та заохоченні. Якщо вести мову про покарання в буквальному сенсі, то ця міра пов’язана з переживаннями, з додатковим навантаженням на нервову систему. Є сім’ї, де покарання не застосовуються, а рівень вихованості достатньо високий. Покарання може мати місце за умови впевненості, що інша дія не буде ефективною. В покаранні недопустимі елементи грубості, тим більше образи, приниження. Розпорядження про покарання повинне віддаватися без крику і роздратованості, покарання не повинне бути частим, ставати повсякденністю. Дитина повинна відчувати себе захищеною. Мета покарання – не стільки кара за вчинок, не страх, який попереджає повторення його, а усвідомлення провини дитиною. І для цього потрібно, щоб вона розуміла справедливість покарання. Схвалення і заохочення породжують прагнення стати краще. Тому це завжди – профілактика негативних вчинків. Схвалення виховує почуття власної гідності, відповідальність, приносить радість і дитині, і батькам, сприяє створенню позитивної, приємної атмосфери в сім’ї. Необхідно, щоб схвалення було обґрунтованим. Немає, відповідно, сенсу хвалити за те, що є простим виконанням яких-небудь обов’язкових правил, вимог в житті сім’ї і дітей. Бажано, щоб заохочення в сім’ї були різноманітними: схвалюючий погляд, ласкавий дотик, схвалення вчинку, подарунок, спільна поїздка… «Бувають обставини, коли вибачення здійснює набагато більшу користь, ніж покарання»(Сухомлинський).

Одні і ті ж вчинки можуть бути продиктовані різними мотивами. Крім мотивів потрібно враховувати і вік дитини. Молодшому школяру можна просто заборонити щось, навіть м’яко відібрати якийсь предмет, з яким не можна гратися. У цьому випадку авторитет дорослих забезпечується їх віком, статусом. А підлітку необхідне переконливе мотивування заборони або розпорядження. Тут авторитет становища змінюється авторитетом особистості: підлітки охоче слухаються не всіх, а лише тих, кого поважають, хто не тисне, не наказує, а радить, переконує.

Одним з важливих моментів, що визначають позицію батьків у вихованні, а також вибір прийомів виховання, є неповторна індивідуальність дитини. Тут все має значення: особливості нервової системи, характер, ставлення до людей, до самого себе, вольові якості, схильності, інтереси. «До людини слід підходити з оптимістичною гіпотезою, навіть ризикуючи помилитися» (Макаренко). Слід об’єднувати розумну вимогливість з повагою, долаючи негативне в дитині, спиратися на позитивне.

Одним із способів переключення негативних, неприємних переживань є почуття гумору. Почуття гумору зазвичай проявляється в умінні відшукати смішну рису в різних ситуаціях. Розвинуте почуття гумору буває у стійких, сильних людей, в той же час почуття гумору саме по собі стає джерелом душевної стійкості, допомагає переносити удари долі, пом’якшує падіння та невдачі, що виникають на життєвому шляху. У дитини просто необхідно виховувати почуття гумору. Недарма такий знавець гумору, як Карел Чапек, вважав, що «гумор – це завжди трішки захист від долі».

Виховання почуття гумору – не проста справа. Почуття гумору співвідноситься з самокритичним розумом, з упевненістю в своїх силах.